- Відгуки письменників про творчість Наталії Горішної (27).
- Про Симоненківську премію-2012: преса і телебачення (23).
- Відгуки з Інтернета (11).
- Поетичні майстер-класи від Наталії Горішної (2).
ВІДГУКИ ПИСЬМЕННИКІВ ПРО ТВОРЧІСТЬ НАТАЛІЇ ГОРІШНОЇ
В.О. Базилевський, поет, літературознавець, Шевченківський лауреат 8.05.2017 Зухвалість щирості, мужність відвертості – вони у Вас невимушені, їм віриш. Розумність (рівень думання) як складова загальної культури письма. Схильність до лаконізму – чеснота з рідкісних у жіночій поезії. Місткі, посутні мініатюри («Особливі прикмети», «Обійми», «Біль править світом», «Скиглить душа…» і багато інших). Як і окремі вірші-портрети, вірші-відлуння туристських вояжів, зокрема з єгипетського циклу, ронделі і тріолети.
Подивували Ваші переклади. Сам вибір авторів свідчить про Вашу налаштованість на високі взірці, як і про Ваш смак і вимогливість. Мені приємно це Вам сказати, бо ті Ваші срібні і мої також. Перекладати їх – неабияка відповідальність, позаяк втрати неминучі. Втім, то окрема розмова. (з листа)
М.Ф. Слабошпицький, літературознавець, Шевченківський лауреат
28.05.2017 "Екслібрис" - передача першого каналу українського радіо.
Михайло Слабошпицький – про переклад поеми Т.Г. Шевченка «Тризна», виконаний Наталією Горішною. = ПРОЧИТАТИ =
М.Ф. Слабошпицький , літературознавець, Шевченківський лауреат
ж. «Київ», № 7-8, 2015.
Новели для вдумливого читача
Наталя Горішна – один із найактивніших перекладачів російської поетичної класики. В її перекладацькій роботі є особливо яскраві творчі досягнння. І поміж них найперш – книжка поезій Володимира Нарбута, брата видатного нашого графіка Юрія Нарбута, знаного нами з роману Валентина Катаєва під псевдонімом Колченогий. Як і чимало тодішніх українців, Нарбут писав російською, але в його віршах чимало вкраїнських мотивів і реалій. Усе це бережно відтворила в своїх перекладах уважна до оригіналу Горішна. Читачі «Києва» знають також її переклади з сучасних російських поетів – вони друкувалися в часописі.
Нині Наталя Горішна постає в новому для неї амплуа. Її мала проза – це філософські мініатюри здебільшого притчевого звучання й стилістичної філігранності. Важливо, що в цих новелах справді виразно чутно відлуння нашого шаленого часу з його панівними ідеями, забобонами, фобіями і сподіваннями. Все це не задекларовано в прозі Горішної – воно оживає в її субстанції як сигнали з людського космосу, де між усіма індивідами існує незримий зв’язок. Усі вони поселені в цей час, усі живуть сподіваннями на гаразди. Саме завдяки екзистенційному наповненню творів Наталя Горішна легко долає загрозу безкрилого побутопису й ілюстративного схематизму. Це новели для вдумливого читача, який стає для автора співавтором.
М.Ф. Слабошпицький, літературознавець, Шевченківський лауреат
«Панорама сучасної прози» (Невиголошена доповідь на з‘їзді НСПУ), г. «Літературна Україна», 11 грудня 2014 р.
До яких новітніх шкіл чи до реліктів учорашнього віднесемо ми захопливі, стилістично блискучі українські вестерни Володимира Рутківського, історичні романи Івана Корсака…
Хіба має аж таке велике значення те, в прокрустове ложе котрої тенденції улягають «Між часом і морем» Григорія Гусейнова, автобіографічні мандрівки Євгена Дударя…
чи новели Михася Ткача, Віктора Погрібного, Люцини Хворост, Наталії Горішної?...
Має значення передовсім те, що всі ці твори можуть бути візитною карткою сучасної української літератури і можуть переконливо свідчити про її художню повнокровність.
В.Ф. Гужва, письменник
г. «Літературна Україна» від 13 листопада 2014 р.
Дивним чином прийшли на пам'ять рядки Олександра Блока про роки «дальние, глухие», коли «В сердцах царили сон и мгла: /Победоносцев над Россией простер совиные крыла». Прізвище вихователя царів заміни на ймення нинішнього «імператора» – і матимеш сьогоднішню політичну ситуацію.
Одначе справжня російська література, зокрема поезія, нічим не завинила перед світом і перед Україною. Ми були б обскурантами, якби не розуміли цього.
Наталія Горішна, цікава українська поетеса, світла душа, давно перекладає російських поетів, обираючи імена і твори непересічні, знакові. Анненський, Гумільов, Цвєтаєва, Винокуров, Мартинов, Вознесенський, Окуджава, Рубцов звучать в її перекладах, не втрачаючи на думці, почутті, мелодиці звучання.
«Не маю зла до жодного народу», – писав Микола Вінграновський. Справжня поезія не має жодного стосунку до безуму сучасного Кремля.
Переклад Наталії Горішної – свідчення одвічної місії поезії, в основі якої благородство, честь, людяність і любов.
М.Ф. Слабошпицький, літературознавець, Шевченківський лауреат
17.08.2014 "Екслібрис" - передача першого каналу українського радіо.
Михайло Слабошпицький - про сучасні переклади українською мовою, зокрема, про книги перекладів Наталії Горішної. = ПРОЧИТАТИ =
В.Т. Поліщук, професор, літературознавець
9.01.2013
(На врученні Н. Горішній Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка).
Наталія Горішна – не тільки поетеса, а й талановитий перекладач. Безумовно, ми раді, що ще одна письменниця нашої Черкаської обласної організації має таку високу відзнаку.
Н.Горішна – поетеса високої культури письма, різнотематична, надзвичайно багата версифікаційно.
Це вже поетеса, яка має свій голос, вона впізнаванна, і вона цілком заслуговує на цю високу літературну премію.
В.І. Пахаренко, професор, літературознавець
29.10.2006 (Із виступу на презентації книги Н. Горішної «Бджола на асфальті»).
Коли я читаю вірші Наталі Горішної, то я бачу, що за цими рядками стоїть справжня поезія. Це можна показати абсолютно на будь-якій поезії. Ось, наприклад, вірш пані Наталі «Стоїть верба».
СТОЇТЬ ВЕРБА
Стоїть верба – смутна, як Мати Божа,
Похилена, невтішна удова.
Душа язичницького божества
Знайшла у ній своє довічне ложе.
Очерети навкруг, немов сторожа,
Здіймають списи чорного литва,
Але вербу ніскільки не тривожать
Сухі їх застережливі слова.
В сорочці із зеленого шитва
Зсипає сум, неначе з рукава.
Шматує вітер коси їй, а, може,
Сама собі листочки обрива.
Я дивлюсь на цей вірш і бачу тут багато знахідок та оригінальних ходів. Ось погляньте. Про вербу писали майже всі поети. Але тут «стоїть верба – смутна, як Мати Божа» – це своє. І при тому тут поєднується християнство з язичництвом: «як Мати Божа… душа язичницького божества…»
А в поезії воно справді має поєднуватись, бо кожна віра в основі своїй має спільне, то вже одяг, упаковки – різні. І Наталя Горішна це відчула.
Я тут бачу (і ви, очевидно, це помітили) як самі звуки передають настрій: «сухі їх застережливі слова» – тут чується шум очерету.
Я бачу оці метафори: «очерети… здіймають списи чорного литва». Це поки що вірш. Але за цим віршем ховається справжня поезія. Де ж вона?
А вона не в словах, вона між словами, в просторі між словами. Як літературознавець я можу пояснити вірш – показати, що він має якісь вади чи, навпаки, досконалий. Але поезію – її не поясниш, вона або є, або її нема.
І тут я пригадую інший вірш іншого поета. Ці два поети незнайомі. І, мабуть, Наталя не думала про той вірш, коли писала свій. Але коли мова йде про справжню поезію, то ці два вірші стоять абсолютно поруч, вони перегукуються.
Може, ви чули цей вірш, а як ні, то погортайте твори Івана Франка, його працю «Секрети поетичної творчості», (хто хоче писати вірші – то обов’язково прочитайте), де він аналізує ось цей ось вірш як найвищий зразок справжньої чистої поезії. От, тільки початок:
І небо невмите, і заспані хвилі;
І понад берегом геть-геть
Неначе п'яний очерет
Без вітру гнеться. Боже милий!..
Пригадуєте, хто написав? – Тарас Григорович Шевченко.
Справжня поезія – вона завжди стоїть поруч.
Вітаємо з новою книгою поезій!!! Видати
книгу в наш час - це всеодно, що народити дитятко! Тому
потрібно бути сміливою до відчайдушності. І ти у нас саме така!
Твоя Душа - Весна, квітуй, долаючи земні тяжіння! БУДЬ!!!
...Така широка і багата палітра письменниці!!! Такі вірші потрібно шукати в Інтернеті,
переписувати в альбоми і співати зі сцени. Невже юні
душі настільки зачерствіли... Прозрівайте, відкривайтесь
назустріч щирому, чистому, зболеному СЛОВУ і черпайте
з нього сили жити і мужність ЛЮБИТИ по-справжньому.
Без любові - немає людини. Згадайте Симоненка "Ти
знаєш, що ти ЛЮДИНА..." А, може, це як у Цвєтаєвої:
"Моим стихам, как драгоценным винам //Настанет свой
черед." Проблема в тім, що час не чекає...
Щоб прочитати повністю - = НАТИСНУТИ ТУТ =
І.В. Забудський, письменник, художник
Я захоплений творчістю Наталії Володимирівни Горішної, з величезною з цікавістю читаю все нею написане. А читати є що!
На сьогодні оприлюднені дев’ять поетичних книг письменниці. Мені відомо, що на стадії доопрацювання у творчій майстерні поетеси є ще кілька. А серед виданих – трепетно лірична „Бджола на асфальті”; сповнена глибинним українським болем „Розп’яття осені”; книга філософської лірики „Право на весну”; „Совість. Переклади з Володимира Нарбута”, книга, що повертає Україні її забутого сина; абсолютно унікальна книга, що не має аналогів, – „Сутність” (українські поезій у формі класичних японських хоку). Мовою Наталії Горішної у її майстерних перекладах (більше 300) зазвучали п’ятдесят найвидатніших російських поетів („срібний вік” – книга „Гусінь янголів”, друга половина ХХ століття – книга „Різдвяне Немовля”).
Ніколи раніше я не тримав у руках книгу автоперекладів, адже автор-перекладач просто зобов’язаний рівноцінно володіти обома мовами. Тепер така книга є – це „Горішина” Наталії Горішної, виконана у формі білінгви.
І вже зовсім вразила мене остання книга Горішної „Поет у спідниці”. Книга пародій? Ось чого не чекав так не чекав! Наталія Горішна написала не просто дошкульні і дотепні пародії, а пародії саме на своїх колег – черкаських поетів, не обминувши жодного (звісно ж, і мене). Але це ще не все. Другий розділ книжки – це автопародії. Здається, Горішна не лише випробовує себе у всіх рідкісних літературних жанрах, а й винаходить власні.
До слова, зараз не так уже й рідко можна почути: „Якщо тебе нема в Інтернеті, – тебе немає взагалі”. Що ж, у кожному жарті є частка правди. Добре орієнтуючись у сучасному інформаційному просторі, Наталія Горішна веде і підтримує свій поетичний сайт Gorishna.narod.ru, який за три роки його існування відвідало понад 24 тисячі шанувальників поезії. До речі, зайдіть на сайт і переконайтеся у цьому особисто. Отож і не дивно, що чудові поезії Наталії Горішної і її майстерні переклади широко цитуються у всесвітній мережі.
Наведу тільки один із останніх відгуків з Інтернету. Вчителька з с.м.т. Кельменці Чернівецької області Н.Буняк пише Горішній:
„Увесь мій вільний від учительства час зараз заполонили Ваші вірші. Захоплена! Читаю, занотовую думки, враження. Обов’язково пізніше напишу Вам про них більше. Маю таку вдачу – спочатку треба все пережити, осмислити. Сподіваюся, що зможу поступово зібрати для себе бібліотечку Ваших творів. 18 листопада у нашій гімназії відбудеться обласний семінар методкерівників районних відділів освіти. Я зі своїми літстудійцями проводжу відкрите заняття зі спецкурсу „Основи віршування” на тему: „Критерії художності поетичного тексту – за першою збіркою українських хоку поетеси Наталії Горішної”. Ось так схвилювала мене Ваша творчість....”
Так і хочеться процитувати вислів Романа Іваничука: „Письменник, який написавши твір, не турбується про його подальшу долю, тобто про те, щоб він дійшов до читачів, – схожий на хлібороба, який виростив урожай, та нічого не зробив, аби зібрати його і зберегти”.
Як бачимо, Наталії Горішній цим дорікнути не можна. Вона часто зустрічається з молоддю в бібліотеках і навчальних закладах м.Черкаси, передає свій багатий досвід юним талантам, керуючи дитячою літературною студією „Пегасик”, що працює при обласній дитячій бібліотеці, відгукується на злободенні події у пресі.
Я радий, що поетична нива письменниці Наталії Володимирівни Горішної – врожайна і щедра, що сонце її поезії опромінює всіх, далеких і близьких, справжністю, любов’ю і добром.
В.Т. Ткаченко, письменник-гуморист
НАЗВАЛИ БДЖОЛОЮ – ТО Й МАЄМО!
Наталія Горішна – неодноразово дивувала читачів, адже у її творчому набутку вже дев’ять дуже відмінних одна від одної книг.
Тонкий лірик і глибокий філософ, вона знана також як автор багатьох пісень та романсів. А її щира, беззахисно-тендітна інтимна лірика, за словами М.Т. Негоди, – то «справжня енциклопедія жіночого серця».
Книга літературних пародій Наталії Горішної «Поет у спідниці», – безумовно, велика несподіванка для шанувальників її творчості. Жінка-пародист? – Уже цікаво! Недарма кажуть, що від високого до смішного – один крок. До того ж, вірна собі, письменниця і на цей раз не обійшлася без «родзинки». Мова йде, насамперед, про її автопародії. Щось новеньке, чи не так?
За першу книгу поезій «Бджола на асфальті» Наталію Горішну в літературних колах відразу ж «охрестили» Бджолою. А бджола, як відомо, – то не лише мед і разюча працездатність (повторюся: за неповні п’ять років – дев’ять таких різних книг), а й досить таки гостреньке жало.
У Наталії Горішної є такі рядки:
Ви думали, бджола то тільки мед? –
Поет в спідниці – то ще той поет!
Ну що ж, назвали Бджолою - то й маємо!
В.І. Пахаренко, письменник, літературознавець
Є таке складне і делікатне явище як визрівання таланту. У кожного митця на це відводиться свій час. Далеко не завжди скороспілки, навіть з барвистим цвітом, потім дають достойний овоч. Наталії Горішній судилося понад два десятиліття виношувати у собі поета.
Ці роки не минули марно, а стали кипучою, невсипущою майстернею таланту. Радістю й болем вибілювалась душа, мудрішало серце, вигранювався хист. І коли торік потрапили мені до рук товстелезні рукописи пані Наталі, одразу зрозумів, що приходить у світ новий, самобутній, обдарований щедро поет. Очевидно, серце, як чернець-самітник відчуло, що надбало вже духовний посаг, з яким не сором прийти до людей. Що цей посаг таки годящий, переконливо засвідчують обидві книги – «Бджола на асфальті» і «Розп’яття осені».
Готуючи ці книги, авторка виявила рису, вкрай необхідну для творчого зростання й довголіття, – уміння вдумливо, самокритично, вперто працювати зі своїми текстами, дбайливо визбирувати зерна знахідок і безжально відсівати полову вторинностей.
Гортаючи і перше, і друге видання, переконуєшся, що це не просто поетичні збірки, тобто скидані насипом стоси віршів, а таки цілісні книги – прошиті наскрізним задумом, композицією, взаємодоповнюваною логікою розділів та мотивів.
Наталія Горішна виробила цікавий, оригінальний стиль – це переплетення, а іноді й злиття неокласицистичної манери з трепетно-ліричним, суто жіночим письмом. У віршах поетки навдивовижу органічно поєднується яскраво громадянська, філософська, інтимна мелодії. Скажімо, у «Розп’ятті осені» вдумливо розробляється біблійна тематика (поема «Голгофа»), звідси перекидається логічний місток до трагедії Голодомору (цикл «Народомор»), героїчної самопожертви В.Стуса, чорнобильського горя.
Мотиви, як бачите, вкрай небезпечні для митця, бо штовхають до банальних декларацій. Одначе авторка зуміла знайти свій, неповторний кут зору на ці і багато інших проблем, та ще й крізь виразно художню призму. Прикладом, жах Голодомору бачимо очима «роздягненого» вікна – бо з віконниць мама доні зробила труну. Глибинні підвалини спалаху «звізди Полин» розкриваються через етимологію слова «Прип’ять»:
Тут в лісах, в давнину,
як хрестилася Русь,
Непокірних волхвів
до дерев припинали.
І притоку Дніпра
люди Прип’ять назвали,
Тут і досі рун-віра
живе між галузь...
Збірки Наталії Горішної вражають також жанрово-строфічним розмаїттям. Поетка демонструє вправне володіння тріолетом, секстиною, ронделем, рондо, шекспірівським сонетом, гайку, рубаї, прозопоезією. Попри суворі рамця канону, тексти, написані цими строфами, звучать природно, легко, розкуто.
Щойно побачила світ поважна, на 264 сторінки, друга збірка авторки. А вже, наскільки мені відомо, вона працює над третьою. І можна бути певним – це лише початок тривалого, урожайного творчого шляху.
Г.П. Білоус, письменник, голова Черкаського осередку НСПУ в 1999-2010 р.р.
Із виступів (два фрагмента) Г.П. Білоуса на презентаціях книг Наталії Горішної, Черкаси, 2009, 2006.
2009 р.
Тут /в бібліотеці ім. В.Симоненка/ відбулися презентації найкращих наших книжок, тут відбувається вшанування наших лауреатів Симоненківської премії.
Те, що сьогоднішня наша зустріч відбувається саме тут, я гадаю, - знаменно. Колись, я так вірю, і Наталя – дай Бог, щоб вона стала теж лауреатом /цієї премії/.
2006 р.
Коли я взяв до рук книгу Наталії Горішної «Бджола на асфальті», то почувався не головою Черкаської організації НСПУ, а джмелем, який літав і пасся на оцих її шедевральних речах, особливо – про природу…
У цього автора є відвага додати до великого сонмища книжок щось своє неповторне і таким чином збагатити нашу – й давайте говорити сміливіше – і світову літературу…
В запашистій поезії Наталії Горішної є досить багато результативних пошуків – від класичного вірша аж до хоку.
Її досконалі переклади часом кращі за оригінали. А це свідчить про те, що у Наталі є можливості стати на рівень тих авторів, яких вона перекладає (російські поети “срібного віку”).
В.Ф. Кузьменко-Волошина, письменниця, художниця
Її поезія – справжній взірець чистого, незасміченого слова. Я не прочитала, а пережила вірші Наталі. Великі душі жертвують словом. У її рядках я бачу цю жертву. Поет складається із таємниці, яка лише прочиняється у книзі.
С.М. Руднєв, поет, виконавець співаної поезії
Ми прийшли сюди за справжніми почуттями, і ми їх тут знайшли. Часом шукаємо, де той далекий птах, а він поруч і обіймає нас усіх.
У Наталиних віршах – той шепіт, який сконцентровує увагу. У неї своя стихія, яка набагато більша за Дніпро і за океан. Вона знайшла себе у цій стихії і допомагає нам зорієнтуватися у цьому світі.
Її поезія – це абсолютно сучасний світовий рівень.
…Літератори поділяються на дві категорії: є люди, які пишуть вірші, і є поети. Яка між ними різниця? …Поет – це людина, яка творить свій власний художній неповторний світ. Наталія Горішна – поет. Її поезію не поясниш. Поезія або є, або її нема.
Ця людина відчуває слово. Вона має талант і силу волі справжньої української жінки. Коли я читаю вірші пані Наталі, я бачу за словами, між словами, під словами справжню поезію, тобто щось незбагненне, якусь таємницю, яка на долю секунди відкривається і тобі. В її віршах є все: є природа, є кохання, є жіноча душа: абсолютно неповторна, щира, ніжна, іноді примхлива, – глибока жіноча душа.
О.К. Лищенко, письменник
Поезії Н.Горішної ллються вільно, розкуто. Вони насичені вдалими образами – метафорами, порівняннями. Тут немає «барабанного бою», якого вдосталь начиталося в свій час старше покоління. Ненав’язлива, некриклива лірика, по-жіночому тиха, втаємничена, навіть дещо журлива, щемка. Та вона проникає читачеві в душу, розвиває його уяву, допомагає по-іншому глянути довкола себе, на речі й події, як їх бачить поетеса.
І притуляється колядка
Кирпатим носом до вікна.
(«Святвечір»)
Таких знахідок у книзі багато...
Книга засвідчила також уміле володіння авторкою різними поетичними формами (рондо, ронделі, тріолети, сонети, рубаї, акровірші...), а також те, що вона здібний перекладач. У книзі цілий розділ перекладів творів всесвітньовідомих майстрів слова.
Книга «Бджола на асфальті» Н.Горішної – вагомий внесок авторки в українську літературу.
М.П. Стрельбицький, письменник У поезіях Наталії Горішної лірична стихія зустрічається з неабиякою жанровою розмаїтістю. У книзі «Бджола на асфальті» навіть рідкісний інтелектуальний робайят різновиду мурабба (синтагми якого складають ідентичні горизонтальні та вертикальні рядки чотиривірша) і навіть унікальна колискова-реквієм для зачатої, але ненародженої доні знайшли собі місце.
Що прикметно: стихія при цьому дисциплінується, жанровий канон – животвориться.
Стилістика авторки – витончена, почуття гуманні й гуманістичні; українськість не декларативна, а сутнісна.
О.Ю. Жовна, прозаїк, кінодраматург *
Квітнуть проліски
У весняному лісі.
Бачу два неба:
Одне над головою,
А інше – під ногами.
І коли Наталія Горішна це бачить, то хто відважиться сумніватися в тому, що вона – поет. *
...Так і не приголубив,
І не торкнулись губи.
Звідки ж ця повінь ласки
І – відчуття поразки?
І це цілковите свідчення того, що Наталія Горішна – поетеса. * Поверну на путівець з шосе я,
Де міська метушня за межею.
Хай в духмяній сільській пилюзі
Голова розбереться з душею.
І це підтвердження того, що роздуми серця Наталії Горішної не позбавлені інтелектуальної форми. *
І де вони, улюблені сокирки,
Казкових гномів темно-сині кирки?
Від гербіцидів стравлено болить
У ниви – серце, у людини – нирки.
І ти чуєш мудро засмучений гумор Наталії Горішної.
Ну і кілька рядків без коментарів поетеси Наталії Горішної: *
Відпочивають
У вишневому гіллі
Душі померлих.
*
У перламутровім роїнні
Зима, немов бджолина матка.
Переливаються крильцятка
У перламутровім роїнні.
До чого ці цитати? Грибоєдов написав «Горе от ума», і цього стало достатньо, щоб вважати його за літератора. Щоб вважати Наталію Горішну поетесою, досить було б лише цих цитат. Однак, на сьогодні вона наповнила справжньою поезією вже кілька книжок за двісті сторінок кожна.
29.05.2007 р. Виступ на презентації книги Наталії Горішної «Розп’яття осені»
Дорогі друзі!
Хто прочитав першу книгу Наталії Горішної “Бджола на асфальті”, той не зможе обійти своєю увагою і другу – “Розп’яття осені″, бо Наталя своєю першою книгою заявила про себе як високоталановита поетеса.
Ось я прочитаю кілька її рядків:
* Сутність любові:
Хоче квітнева брунька
Яблуком стати.
Або
* Вечір малює
Тополькою-пензликом
Зорі на небі.
Чорнобривці, побачені в Туреччині, – “наче полонянки отуречені, віддавали вроду молоду”. Це ж тільки поет так може побачити і сказати.
У книзі “Розп’ятті осені” поширшала тематика. Тут на нас чекають зустрічі з художниками Гогеном, Рафаелем, Рембрандтом, Тиціаном, Айвазовським. І образ Мазепи, але як він показаний – його доля пропущена через власну душу авторки:
Для когось ти – дід,
А для мене – коханий...
Тут і “Шукачі раю”, і “Куточок раю”, і “Мелодрама осені”, і “Жінка в опалому листі”...
Особливо хочу висловити свої враження від “Золотих пелюстинок″. Це – прозопоезія, яка, безперечно, має бути для Наталі кроком до прози. Тут видно величезний потенціал, який вона має ще розкрити. Наталя уміє одним реченням написати цілу оповідку. Ось, наприклад, я вам зачитаю оповідку “Радість″:
“Цуценя підбігло з таким радим виразом, наче збиралося розповідати мені добрі новини”.
Або оповідка “Серце”. Юнак, який виріс на Дніпрі, у ньому потонув. Але як це передано! Як б’є по серцю остання фраза: “Старий Дніпро не знав, що чинити, коли у людини серцевий напад”. Розумієте – тут все! І не треба нічого розжовувати чи дописувати.
...Я щиро радий, що до когорти українських поетів приєдналася ще одна дуже талановита поетеса. Я вітаю Наталю з новою книгою і чекатиму нових зустрічей з її творчістю; бо після прочитання цих книг хочеться поставити їх на почесне місце на книжковій полиці, щоб ще неодноразово перечитати.
Л.В. Тараненко, письменниця
Поезія Н.Горішної – яскрава, самобутня і талановита. У книзі «Розп’ятті осені» я хочу відмітити чорнобильський цикл «Звізда полин». Мало хто уміє побачити за буденним фактом не тільки трагедію, а й поезію. Чи не всі із нас читали в газетах, що в день аварії «прип’ятці гуляли сім весіль», і тільки одна Наталя взяла цей факт за основу для віршу-реквієму.
І.В. Забудський, письменник
Близько двадцяти років я знайомий із творчістю Наталії Горішної. Мені поталанило бути редактором двох її поетичних книг: «Бджола на асфальті» та «Розп’ятті осені».
Наталя – справжня чаклунка поетичного слова. Її лірика – жіночна і філософічна, бо ґрунтується на глибокій ерудиції і нестримній емоційності.
Диво від Наталії Горішної в тому, що у її пристрасті немає меж, як немає меж у соснових чи дніпрових хвиль, і саме так, як вічні ці природні явища, хвилі її жіночої енергії такі ж самодостатні – з усіма здобутками і вадами, такими життєво зрозумілими.
Діапазон її творчості надзвичайно широкий як за часом (від біблійних часів до пташиного грипу), так і за географією (рідний край, Туреччина, Єгипет).
Вона розуміється в природі – рослин, чуттів, загальнолюдських цінностей, інстинктів, турбулентних звихрень і збочень темної сторони природи людини.
Часто буває так, що одні дають поради, хоча навряд хтось їх чекає, а інші нехтують ними, намагаючись жити власним життям. Наталя ж не дає нікому ніяких порад ні в житті, ні в поезії, а сама зараджує собі, як може.
Наталія Горішна – потужна поетеса і навдивовижу працьовита, вона виконує свій «Сизифів труд», не чекаючи ніяких винагород, а просто тому, що повинні бути диваки на світі, які мають свою «серпневу надію», що «...живуча, як дичка, – не просить опіки. Полола її – залишалось насіння... »
Буває, що приходить час і ти розумієш: «А майбуття залишається все менше і менше». Але читаєш Наталині вірші і суперечиш собі: «Брехня! Часу – безмір!»
Я гортаю сторінки книг Наталії Горішної і ловлю себе на зупинках-паузах, усмішці, нових мріях. Мені тут все цікаво. Тут прірва живого. Тут безліч майбутнього.
«Бджола на асфальті» – це насамперед душа авторки, що берегинею природи живе на бетоні та асфальті міста Черкаси, виживає, тужить, вирощує квіти, живе і кохає, шукає свій сенс буття і натхненно пише свої поетичні книги. А «Розп’яття осені» – це розп’яття її власної душі.
Наталія Горішна як творча особистість не хоче витрачати сил на озирання. І це мужній вибір. Краще щось робити, аніж сумніватися. А ще краще – творити багато і змістовно.
Наталя зуміла напрацювали в собі досить рідкісне уміння жити одразу в кількох вимірах і часах. «Переживши вік Христа» і ,«вступаючи у літа Марії» , Наталя пропускає хаос вражень через себе, щоб долучити його до гармонії співчуття і міркувань про людяність і любов:
Розмотую століть сувій –
Читаю оповіді Біблії,
І натикаюся на біль її,
Марії-Матері...
І свій.
(поема «Голгофа»)
В.Ф. Кузьменко-Волошина, письменниця, художниця
Знаю, вітаю і шаную творчість Наталії Горішної з 1987 р., з перших публікацій у рубриці «Соло» обласної молодіжної газети «Молодь Черкащини».
90-ті роки «переорали» долі сотень творчих людей. Багатьох письменників «зламали», але більшості додали мужності лишатись в строю, високо несучи смолоскип рідного слова. До них приєдналась і Наталія Горішна.
2006 року з’явилася перша книга Н.Горішної «Бджола на асфальті» (Брама-Україна), яка була тепло зустрінута творчим колективом Черкаської письменницької організації, молоддю, поціновувачами поетичного шедевру.
Поезії Наталі – це зойк зраненого птаха, голос Душі, переповненої любов’ю, симфонія краси Життя і Долання.
2007 р. народжується друга книга «Розп’яття осені». Голос авторки мужніє, набирає емоційно-філософського колориту, досліджуючи радість буття в усіх його проявах і нюансах.
Поезія Н.Горішної крокує власною стежкою. Вона, як крапля води, – вміщує в собі всі барви світу.
С.М. Руднєв, поет, бард
«Бджола на асфальті», «Розп’яття осені»...
Як би не намагалася Наталія Горішна приземлити читача до асфальту – чи то поглядом, чи то зітханням, чи то назвами збірок, – схов її почуттів у високостях зоряного пилу і звабливості небесної блакиті.
І крізь розп’яття осіннього неба доводиться шукати оправдання тому, що випадає куди частіше дивитися під ноги, аніж розчинятися у висхідних потоках почуттів – царині Наталії.
О.М. Третяков, директор видавництва "Брама-Україна"
Наталія Горішна «в словах купається, немов бджола у квітах, римує пелюстково кохання первоцвіти, оспівує життя...» Авторка вдало привнесла в назву книги «Бджола на асфальті» образ бджоли, адже він є універсальним символом поетичного слова. До того ж бджола була емблемою Афродіти, грецької богині вроди і кохання. Саме ця комаха кілька тисячоліть є однією з найбільших загадок природи, як і жінка.
«Бджола на асфальті» відкриває пелюсткову завісу творчості Наталії Горішної. Читаючи, ми переймаємося професійною творчістю, дивуємося витонченості образів, майстерності форм... І все ж залишається загадка – як вона все це бачить і відчуває?
У «Розп’ятті осені» – лірично, образно, стильно – відбулося перевтілення «бджоли на асфальті» у «жінку в опалому листі». Цілком очевидно, що «Розп’яття осені» письменниці походить від розп’яття її власної душі, яке поетеса не приховує від свого читача.
Книги цього автора варто мати у власній бібліотеці, насолоджуватись поетичним словом самому та не без гордості мовити друзям: «У мене є висока поезія Наталії Горішної».
Н.В. Віргуш, письменниця
Поезія Наталії Горішної – це таємниця жіночих почуттів, в яких є все: радість кохання і сльози печалі за втраченим, вир пристрасних надій і мудрість, яка з’являється, коли багато пережито й передумано.
Усе це не може не схвилювати читача, який, вчитуючись у її вірші, відкриває для себе цілу галактику жіночої душі.
Презентація книги Наталії Горішної «Бджола на асфальті» викликала схвальні відгуки читацького загалу. Вірю, що попереду у неї – нові творчі досягнення.
М.М. Мірошніченко, поет, перекладач зі східних мов
(з листування)
«Мені подобається те, що Ви робите в літературі».
ПРО СИМОНЕНКІВСЬКУ ПРЕМІЮ-2012: ПРЕСА І ТЕЛЕБАЧЕННЯ
Програма телестудії «Рось» «Зовсім інше життя» ( 12.01.2013) -
про вручення Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка за 2012 р.
"Черкаська Служба Новин" (9.01.2013) - Про вручення Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка-2012
Розмовляла з тобою крізь призму років
І в свої чотирнадцять, і ось – у сивинах.
Все шукала порад в покоління батьків,
А тепер ти – за віком – вже є мені сином.
Відчувався мені не в далекій імлі,
Бо ж від слова до серця – найближча дорога,
Бо й мені найдорожче – то крихта землі,
Що стулилася в грудку від поту людського.
Бо й у мене є Лесик (уже Олексій),
І йому я читала твого «Лоскотона».
Мій кирпатий барометр, мій згусток надій,
Тепла брунька мого материнського лона.
Я не сміла себе називати – «поет»,
Я боялась, що вірші мої – витребеньки,
Що не досить міцним був мій власний хребет,
А в поета ж мав бути, як у Симоненка.
Бо ж поет не принишкне від владного: «Цить!», –
Скільки б душу не мучили, тіло не били;
Бо поет – той кому більш від інших болить,
Бо поет – той, хто любить й не жде, щоб любили.
Твої тиша і грім в чужомовній юрбі
Будять душу вкраїнську, розторсують гідність.
…Розмовляю з тобою, мов рівна тобі,
Це не рівність, Василю, не рівність,
А – рідність.
Вольный перевод с украинского А.Тартаковского
К СИМОНЕНКО
Говорила с тобою сквозь призму годов
И в четырнадцать лет, и сегодня – в сединах.
Ты, как старший, помочь мне всегда был готов,
А теперь мне по возрасту кажешься сыном.
Представал предо мной не в сиреневой мгле,
Ведь от слова до сердца простая дорога.
Дорог колос зернистый на нашей земле,
Как подарок бесценный от Господа Бога!
У кровати сынка не смыкаючи вежд,
Я читала ему твоего "Лоскотона".
Мой курносый барометр, мой сгусток надежд,
Теплый плод моего материнского лона.
Не решалась красиво назваться "поэт",
Опасаясь, что речь покрывается пенкой,
Что не очень был прочным мой женский хребет,
А поэту он нужен, как у Симоненко!
Потому что поэт – в небе яркий болид,
Сколько б душу не мучили, тело не били!
Он страдает за всех, сердце жаром горит,
Любит он и не ждет, чтоб его полюбили...
3.05.2013
Тетяна Шишкова, Рим (Італія)
Пані Наталю, доброго вечора!
Зайшла до Вас на сайт і залишилася «в гостях» майже дві години… Читала і перечитувала Ваші вірші, слухала їх у авторському виконанні, і мушу зізнатися, що отримала надзвичайне задоволення від Вашої поезії. Мені навіть здалося, що ми з Вами давні знайомі… І це не дивно, адже творчість об’єднує людей, надає їм можливість спілкуватися зрозумілою мовою і відчувати одне одного навіть на відстані.
Дозвольте представитися: звуть мене Тетяна Шишкова, я - музичний працівник дитячого садочка, народилася і прожила більшу частину життя в Хмельницькій області, та доля і обставини змусили мене залишити Україну і вирушити до Італії, де я працюю вже близько 10 років. Саме на чужині я і почала писати вірші, з роками їх зібралося чимало, і мені захотілося видати невеличку збірочку, з робочою назвою "До мене муза завітала". Надсилаю Вам близько двох десятків моїх віршиків, з щирим проханням висловити Вашу думку про моє скромне поетичне надбання. Я – не філолог і не професійний поет, тож відчуваю, що вірші мої не є зразком стилістичної досконалості, мені їх диктує серце і туга за Україною. Мені здається, що в період, коли наші співгромадяни втрачають почуття патріотизму і вічних цінностей, думки жінки-заробітчанки були б цікавими широкому колу читачів. Ви згодні зі мною?
Ваша відверта думка, Ваші враження стануть для мене "компасом", який зможе вивести мене з лабіринту невпевненості в собі.
5-7.03.2013 Полякова Тетяна Василівна, мама актора-початківця, м. Ізмаїл
5.03.2013 Доброго дня, Наталіє Володимирівно!
Вас турбує Полякова Тетяна Василівна. Нещодавно познайомилися з Вашою творчістю, яка дуже вразила і мене і мого сина-підлітка. Справа в тому, що мій син Ярослав - початкуючий актор, який багато працює у розмовному жанрі.
Він брав участь у багатьох конкурсах читців. Цього року він досить серйозно готується до Всеукраїнського конкурсу читців імені Т.Г. Шевченка. За умовами конкурсу конкурсант має представити 2 твори: 1. - твір Шевченка, 2. - твір українського автора.
Ярослав вибрав другим твором ваш вірш "Мати" (з поеми "Голгофа"). На наш погляд, досить цікаво його поставив. На останній репетиції цей номер дуже вразив глядачів, адже до цього всі репетиції були закритими і номер ніхто не бачив. На днях він читає цей твір на міському заході, де ми спробуємо зняти все на відео.
Дуже хотілося б показати цей номер і Вам, щоб взнати Вашу думку щодо нашого трактування цього твору.
З повагою, Полякова Тетяна Василівна.
6.03.2013 Я Вам не написала - ми живемо в Одеській області у місті Ізмаїл. Сьогодні у нас в Будинку Вчителя проходив міський конкурс читців ім. Шевченка до дня народження Кобзаря. Ярослав там читав 2 твори "У бога за дверима лежала сокира" Шевченка і "Мати".
Глядачі були просто шоковані... Правда, сьогодні не вийшло записатим на відео.
А завтра буде читати "Мати" в картинній галереї на літературному вечорі. Там точно буде запис, адже там завжди працює наше місцеве телебачення.
Всеукраїнський конкурс проходить у Києві. Цього року це буде з 13 по 17 травня. Конкурсанти визначають свій день виступу за жеребкуванням.
Завтра напишу вам, як вийде запис і як його можна буде переглянути.
7.03.2013 Доброго дня! Наталіє Володимирівно!
Вітаємо Вас з святом весни, любові та жіночої краси!
Здоров'я, щастя, любові та наснаги!
Сьогодні зняли відео, там ще й телебачення знімало, але поки вони змонтують, то пройде час. Ми зняли на фотоапарат, але начебто й непогано вийшло.
Помітила, що на відео емоційний фон трохи знижується ніж вживу. У залі глядачі плакали, а після всього підходили і дякували. Це вразило і самого Ярослава.
До речі, Ваші вірші ми знайшли в Інтернеті на Вашому сайті. У нас усі питають - чиї це вірші, у нашому регіоні не всі знайомі з Вашою творчістю.
Чекаємо на Вашу оцінку.
2.12.2012 Діана Тихоненко, старшокласниця
Доброго дня, Наталіє Володимирівно!
Випадково натрапила на Ваш сайт – дуже вражена. Ви чудово пишете вірші і перекладаєте. Як добре, що в України є такі талановиті сучасні письменники.
Продовжуйте, будь ласка, творити для нас, читачів!
Я зараз пишу Ман (примітка: МАН - робота для Малої академії наук) на тему імпресіонізму і хочу спитати дозволу використати Ваш вірш "Здивування" (за картиною Олександра Мурашка "Благовіщення") із Вашої книги "Право на весну".
Я напишу, що Ви автор і вкажу назву Вашої збірки.
Цей вірш дуже мене зацікавив, до того ж я досліджую картини Мурашка, в тому числі й "Благовіщення".
Буду дуже вдячна, якщо Ви дозволите.
З повагою, Діана.
21.03.2012 Олеся Юріївна, 28 років
Який вірш! Як чуттєво... Аж мурашки по спині! („Обійми”, кн. „Розп’яття осені”).
А сьогодні - Всесвітній день поезії!
12.11.2010 Наталія Буняк, вчителька
Доброго вечора, шановна пані Наталю! Насамперед дякую за Вашу поезію!
Увесь мій вільний від учительства час заполонили Ваші вірші. Захоплена!
Читаю, занотовую думки, враження. Обов'язково пізніще напишу про них більше. Просто в мене такий характер - треба спочатку все пережити, осмислити. Сподіваюся, що зможу поступово зібрати для себе бібліотечку з Ваших творів.
А поки що маю до Вас прохання: 18 листопада у нашій гімназії відбудеться обласний семінар метод-керівник районних відділів освіти. Я зі своїми літстудійцями проводжу відкрите заняття із спецкурсу "Основи віршування" на тему: "Критерії художності поетичного тексту (за першою збіркою українських хоку Наталії Горішної "Сутність")".
Ось так схвилювала мене Ваша творчість! Та ще й до того - одна з моїх учениць принесла мені зошит зі своїми "творіннями-хоку". Розумієте, сподіваюся, чому в лапках? Зараз чомусь всі думають, що ці вірші писати дуже легко, та це не так. Тому будемо вчитися на Вашій поезії .
Але мені дуже хотілося б мати на урок відеосюжет з Вами. Можливо, у Вас на диску чи ще в якийсь спосіб є запис, як Ви читаєте вірш чи даєте інтерв’ю, чи виступаєте...
Мені, звичайно б, дуже хотілося мати записані у Вашому прочитанні певні рядки з передмови до збірки "Сутність", але це, мабуть, неможливо. Тому прошу щось вже готове, якщо можна, скиньте, будь ласка, по електоронній пошті. А для дітей це, взагалі, було б сюрпризом. Адже у провінції так непросто провести зустріч зі справжньою сучасною поетесою.
Буду щиро вдячна, якщо моє прохання співпаде з Вашими можливостями.
Чекаю відповіді з нетерпінням.
З повагою, Наталія Буняк, вчителька, смт. Кельменці Чернівецької області.
28.09.2010 Ольга Гавриленко, магістрантка
Здрастуйте, шановна Наталіє Володимирівно!
Я, Гавриленко Ольга, магістрантка факультету української філології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, займаюся наукою.
Влітку цього року я видала свою першу маленьку монографію "Поетичний світ Григорія Половинка".
Наступна тема, над якою я зараз працюю, звучить так: "Історія та сучасність в поетичній творчості письменників кінця ХХ - початкуХХІ століття".
Дуже хочу придбати Ваші збірки "Розп’яття осені" та "Право на весну", бо з тих поезій, які розміщені на Вашому сайті, я бачу, що ці книги як найбільше стосуються моєї теми. Як можна їх придбати?
Дякую. З повагою, Гавриленко Ольга.
Ти від нього народжуєш вірші…
Тож – скажу я тобі при нагоді:
Ти народжуй тих віршів побільше,
І діждешся онуків-пародій!
9.05.2012 Сайт "ХайВей" (Тобі є що сказати світові!)
Інтерв'ю з Наталією Горішною – поетесою, що живе і творить на Черкащині.
Автор: Анна Лелека.
Першоджерело = НАТИСНУТИ ТУТ =
Горішна Наталія Володимирівна – поет, перекладач, член Національної спілки письменників України. Автор десятьох поетичних книг. Народилася на Житомирщині 18 грудня 1959 року. Працювала інженером-конструктором, програмістом, фотографом, викладачем інформатики. Зараз опікується наймолодшими талантами – є керівником літературно-мистецької студії „Пегасик", що працює при обласній дитячій бібліотеці. Як автор і перекладач вже багато років співпрацює з журналами для дітей та юнацтва: „Веселі уроки", „Весела перерва", „Веселі картинки (українською мовою)".
- Кажуть, що в дитинстві Ви були дуже балакучою і приставучою. Це так насправді?
- Так. Люблю спілкуватися з людьми. Малою була приставучою, все хотілося з кимсь побалакати. Оскільки рот не затулявся, то я, щоб не мовчати, мусила співати пісень.
- Чи почуваєтеся Ви письменницею?
- Скоріше за все, мабуть, це моє покликання. Я почуваюся вільною. Можу писати про все. В усьому почуваюся органічно.
- Чи подобається Вам співпрацювати з дітьми, адже Ви є керівником літературної студії «Пегасик»?
- Дуже подобається. По – перше, діти – це поштовх до чогось нового; по – друге, цікавий досвід. Чогось навчаю я їх, а чогось, може, і вони мене. Зараз постійно співпрацюю з журналами для дітей та юнацтва.
- У вашому творчому доробку представлено десять книг. Чи плануєте писати і тішити нас своїми новими творами?
- Звичайно, планую. Я люблю експериментувати з формою: тріолет, секстина, хоку, танка, акровірші, прозо поезія. Тож, обіцяю, я вас ще здивую новими книгами.
- Чи маєте улюблених письменників?
- Улюблених… Важко сказати. Читаю дуже багато і закохуюся в творчість кожного. Маю літературні пародії на творчість митців, яких глибоко поважаю і щиро люблю.
- Для Вас існують якісь мистецькі табу?
- У мене намає особистих творчих табу. Є лише моральні та етичні. У своєму житті я зробила багато такого, що підтверджує це. „Бути відкритою” – ось моє мистецьке кредо.
27.04.2012 Сайт «Пункт» - молодіжне інтернет-видання, м Черкаси.
Першоджерело - = НАТИСНУТИ ТУТ =
Жіноче жало гумору. Автор: Вікторія Пожежа.
/Про книгу Наталії Горішної «Поет у спідниці»/
Наталія Горішна своєю поетичною збіркою продовжила досить нову та вже популярну в сучасній українській літературі тематику пародіювання творів відомих митців. У її творчій спадщині наразі нараховується десять книг поезій та поетичного перекладу.
Що читаємо: «Поет у спідниці» – дев’ята книга авторки, але перша – гумористичного плану. За цю книгу Н. Горішну прийнято до Міжнародної асоціації гумористів і сатириків „Весела Січ”.
Незважаючи на те, що авторка закінчила фізико-оптичний факультет і мала б працювати інженером, у її душі переміг справжній поет-лірик. Завдяки цьому, сьогодні ми маємо дійсно талановиту поетесу пародійного жанру.
Усе почалося зі збірки «Бджола на асфальті». Видання викликало чималий резонанс в літературних колах, Наталю почали називати Бджолою. Як зауважує сама авторка, бджола – це не тільки мед, а ще й гостре жало. Авторці вдається доцільно використовувати іронічні та саркастичні прийоми у своїх роботах.
«Поет у спідниці» –книга, приречена на успіх. Оскільки Н.Горішна намагається показати читачеві зворотній бік кожного вірша, викрити усі огріхи та нейтралізувати двозначності у змісті оригіналу. Слід зауважити, що видання розраховане не лише на всеукраїнського читача, а й на того, який має безпосередній зв’язок з Черкащиною, тому що Наталія написала свої пародії на твори на багатьох черкаських поетів: Григорія Білоуса, відомого філософськими трактатами та дитячими оповідками, Анатолія Горбівненка з його славним «Покотьолом», та інших не менш відомих письменників.
Уже у назві видання ми знаходимо своєрідну посмішку. Відчувається неповторна жіночність (ба – легкий флірт), це відразу налаштовує читача на доброзичливий гумор. У своїх дружніх шаржах Наталія нібито «хапається» за все й одразу, намагається імпровізувати, варіювати. Хоча в усіх поезіях прослідковується яскравий, іронічний, місцями дошкульний, притаманний лише цій авторці стиль.
Спроби створити щось подібне на Черкащині вже були. Насамперед, це збірка Володимира Ткаченка «Ой-ра-ой-ра», в якій він подає ідентичні пародії на поезії сучасників. Проте видання Наталії Горішної охоплює ширший спектр поетичних робіт та висвітлює саме жіночий погляд на поетичне сприйняття дійсності.
Хотілося б звернути увагу на яскраве оформлення видання, на обкладинці переважає бузковий колір, а це фарба загадки, неординарності, людської аури.
У цілому ж перед нами – своєрідна, цікава, світла збірка, написана справжньою українкою зі щирим українським гумором. Зрозуміло, дохідливо, весело!
ЖІНКА ПИШЕ СЕРЦЕМ
(Інтерв’ю брала Вікторія Пожежа)
Черкасці ще й досі обговорюють спортивні перемоги фітнесиста Олексія Горішного на Чемпіонаті світу -
Та, як виявилося, у нього не менш іменита мама. На відміну від свого сина, для реалізації в житті – вона обрала творчий шлях. Наталія Горішна – поет, перекладач, член Національної спілки письменників України, автор десятьох поетичних книг і просто чарівна жінка. Як народжується прекрасне, запитаємо у неї особисто:
- За освітою Ви фізик, а в душі – лірик. Що переважає?
Поєднувати можна і треба. Остаточно лірик переміг у мені в досить зрілому віці. А на фізичний факультет пішла вчитися, бо навчатися там було важче, ніж деінде. Ніколи не шукала легких шляхів, от і закінчила університет з червоним дипломом. І не шкодую, адже точні науки дисциплінують, вчать чітко висловлювати свою думку.
- Як склалося, що ви почали писати переклади?
Українська і російська мови поєднуються в мені, я б сказала, на генетичному рівні. Моя мама – росіянка, сибірячка, а батько – щирий українець. Тому, коли батько говорив мені у дитинстві: «Донечко, гукни-но маму», а мати казала: «Позови отца», мені, звісно, не потрібно було заглядати до словника. Сама я завжди розмовляю українською мовою, тому що не бачу причини в Україні говорити по-іншому.
- Що зазвичай спонукає до творчості?
Як правило, поезія приходить до мене несподівано, накриває потужною хвилею. Найчастіше так трапляється, коли закохана, що буває доволі часто (сміється). Такий стан робить мене надчутливою до навколишнього світу і до всього, що мене оточує. Кохання і література – вони не просто ідуть поряд, вони міцно переплетені.
- Ваша перша збірка має назву «Бджола на асфальті», чим вона вирізняється?
Назва цієї книги народилася дуже давно, мабуть, років із двадцять п’ять тому. Тільки до цієї книги я дозволила собі включити деякі з ранніх віршів, тому, мабуть, ця книга має досить романтичну і світлу ауру.
- Розкажіть про книгу Вашого батька?
Нещодавно вийшла в світ книга поезій мого батька Володимира Шаховця «Голограма серця». Я – упорядник цієї книги, я б не стала говорити, що – редактор, оскільки мій батько чудовий поет і вірші я не редагувала. А збірка не з’явилася у світ раніше, мабуть, тому, що батько дуже скромна людина. Ця книга мені надзвичайно дорога, у ній є родинні фотографії ще з 1936-37 р. р.
- Одна з Ваших книг називається «Поет у спідниці», звідки така неординарна назва?
О! Це жартівливий протест! Як ви гадаєте, чи подобається жінці-поету, коли її називають поетесою, поеткою, поетинею, віршувальницею? Це майже те саме, що називати директора підприємства директрисою. Часом можна почути, що пародія, гумор – це суто чоловічий жанр. Що ж, прочитайте цю книгу і переконайтеся у зворотному.
- За яких умов народжуються пародії?
Книга «Поет у спідниці» народилася спонтанно і несподівано для мене самої. Коли мій син Олексій їде кудись на змагання надто далеко, наприклад, в Таїланд, я надзвичайно хвилююся. Роблюся якоюсь аж істеричною мамочкою. Так от мені під «гарячу руку» потрапили твори моїх колег – черкаських поетів, я й не оминула жодного, написавши пародії.
- У збірці вміщено пародії лише на поетів-чоловіків, чому так? Чи буває, що на Ваші «дружні шаржі» ображаються?
Жінка пише серцем, я не смію «пройтися» по тому найінтимнішому, до чого дозволено мені торкнутися як читачу. До того ж, жінки часто надто довго ображаються на пародіювання. Інша справа чоловіки. Ображаються вони на пародії (принаймні на мої) – рідко. До того ж, в цій книзі два розділи, другий розділ – це автопародії, над собою посміятися – не гріх.
- Майже всі книги проілюстровані авторськими світлинами. Так ви ще й фотограф?
Фотоапарат завжди зі мною, фотографією займаюся з дитинства. Люблю експериментувати в Photoshop. Люблю також вишивати, особливо ікони. Дві з них розміщені на обкладинках мого двохтомовика перекладів. Коли вишиваю ікону, то вже знаю, кому її подарую, думаю про цю людину. Це дуже індивідуальний подарунок.
- Які Ваші плани на майбутнє?
Я ніколи не вимальовую планів, адже знаю, що життя обов’язково внесе свої корективи. Можу лише сказати, що незабаром – черговий Чемпіонат Європи з фітнесу. Син знову поїде на змагання, я знову не знаходитиму собі місця, і дуже ймовірно – що впорядкую свою нову книгу.
МАЙСТЕР-КЛАСИ від Наталії Горішної
9.06.2011 Майстер-клас для Михайла
(Результат спільних зусиль – ТУТ )
Михайле! Просто чудово, що у Вас вистачає ентузіазму і азарту на таку чималеньку роботу. Але Ви самі напросилися на докладний «розбір польоту». Ось він.
Р.РОЖДЕСТВЕНСЬКИЙ. КАЗКА ПРО ДОБРОГО ДЖИНА
Переклав: Михайло
Джин був добрий. Вибрався із пляшки,
Пляшку ту малим подарував…
Проміж вартових, що грали в шашки, (Не проміж, а мимо, або повз)
Тінню до палацу спрямував. (Тінню у палац попрямував)
(А ще – не могли вартові грати в шашки, у них би голови полетіли з плечей, це - «отсебятина»).
Цар, рум’яний, як шашлик кавказький,
На чарівника зирнув – і стримав сміх.
(Весь вірш написаний п’ятистопним розміром, а цей один рядок – шестистопним).
- Звідки ти, примаро? - Я? Та з казки…
- А чого? - Робить добро для всіх!
- Отже, вимагатимеш для себе
Золото, коштовності? Кажи! (Треба - «Золота, коштовностей»)
Може, доньку царську? - Ні. Не треба! (Наголос не там: треба донькУ, а не дОньку, а краще замінити на царівну: «Чи царівну хочеш? - Ні. Не треба»)
Нічого не треба. Бо я джин! (Знову наголос: у Вас нічогО, а треба нічОго)
Цар на образа перехрестився, (на образИ)
Скіпетром хитаючи у такт,
І промовив: - Друже, ти сказився? (Не «друже», а «джине»).
Не творять добро за «просто так»!
Засміявся джин. В міста подався.
Там, у кіптяві від каганців,
З голодом спочатку розібрався, (слово «розібрався» недоречне тут, голод - втамовують)
Дітлахів читати научив.
Вирубав безстрашно дикі хащі.
Дуже вправно зупинив чуму. («Дуже вправно» – якось ріже вухо)
Люди шепотілися: «Пропащий!»
І не дуже вірили йому. («І не надто вірили йому»).
Їх одне цікавило: - Примаро, (Джин і примара – різні речі, а тут «примара» вже вдруге).
Нам повідай правдоньку скоріш:
Що ж ти сам, нітрохи без навару?
- Так я джин! - Вигадувать облиш!
Не буває так. Добро приносиш.
Всім допомагаєш задарма…
Нічого на зиск собі не просиш? (І нічого за оте не просиш?)
Розумієш, тут дурних нема…
Джин засіяв житом поле бранне.
Люди все спалили до золи.
Розсипав він істини.Не брали.
Планетарій збудував! Не йшли.
Джина уникали. Джина гнали.
Від юрби тікав аж два рази! (замість «аж» - «він»)
Одностайно джина проклинали
Пастори, рабини та ксьондзи! (пастори і ксьондзи – католики, а попи – православні, треба б їх вставити: «І попи, й рабини, і ксьондзи»).
Лаяли в церквах та з мінаретів,
Аж луна від прокльонів гула! (наголос: у Вас – від прокльонІв, треба – від прокльОнів).
Джин у тяжких муках мав би вмерти, (наголос: у Вас – у тЯжких, треба – у тяжкИх).
Та безсмертний був. Такі діла…
І на негаразди цього світу
Спересердя плюнув бідний джин.
І надумав аґрус він садити -
Ягоду, що містить вітамін.
Для себе! Над хутором занедбаним,
(«Для себЕ» - треба «лиш для сЕбе»).
Біля тихоплинної ріки
Линули не злі, але й не добрі -
Так собі… Середнії віки. (Тут має бути укорочений рядок в три склади, як в оригіналі, однак, у Вас – п’ять складів).
====
Після доопрацювання.
Добридень, Михайле!
Все дуже добре, крім кінцівки.
Бо «середні віки» (гра слів) – це ще й історичний термін. Тому «середніЇ» - ніяк не пасують, тільки «середні».
Звісно, краще б виправити приблизно ось так:
А середні (все таки) віки.
А середні загалом віки.
Але при цьому губиться одна з «родзинок» вірша, а саме – укорочений кінцевий рядок.
Чи можна тут якось викрутитися, щоб «і нашим, і вашим» - побіжним поглядом не бачу.
Вирішувати перекладачу, тобто Вам.
А переклад Ви дійсно добре доопрацювали, вітаю.
З повагою, Горішна.
8.08.2011 Майстер-клас для Віталія
Наталіє Володимирівно! Потрібна порада професіонала!
(Результат спільних зусиль – ТУТ )
М.ГУМИЛЬОВ. СВЯТО ПЕРЕМОГИ
Переклав: Віталій
(версія №2)
Та країна, що марила раєм,
Стала лігвищем для вогню.
Ми четвертий день наступаєм,
Ворогів ми затисли в клішню.
І не треба яства земного
В цей страшний і веселий час,
Все тому, що Господа слово
Краще хліба годує нас
Кров'ю залиті довгі тижні
Стали радісні і ясні
І шрапнельні кружать заметілі
І шаблі співають пісні.
Я кричу і голос мій дикий,
Смерть кидає в лице свинець,
Я служу ідеї великій,
Не сьогодні прийде мій кінець.
Честі плата цієї днини,
Доля наша одна на двоїх.
Серце рідної Батьківщини
Б'ється в ранених грудях моїх.
І солодка мить Перемоги -
Ніби дівчина на виданню.
Відступає ворог з дороги,
Слід кривавий звертає в стерню.
Доброго дня, Віталію!
Насамперед, про те, що зразу кинулося в очі:
У Вас – «Довгі неділі». Треба – тижні.
У Вас доля «одна на двоїх». Треба – на двох.
«Дівчина на виданню». Треба – на виданні.
Слово «яства» - не українське.
В третій строфі – збився ритм.
«Смерть кидАє в лице свинець». Треба – кИдає (наголос).
Над останньою строфою - ще б попрацювати. Там у Вас перші два рядки ніяк не пов’язуються з двома останніми, а у автора – це одне ціле (послідовне і поетичне!)
Натхнення Вам! З повагою, Наталя Горішна
====
Після доопрацювання.
Доброго здоров’я, Віталію!
Переглянула другу версію Вашого перекладу з Гумільова.
Хотілося б, щоб переклад був ближчим до оригіналу. Наприклад, мені перша строфа бачиться приблизно так:
Бути раєм могла б ця країна,
А тепер – потопає в вогні.
Ми четвертий день, як не їли,
Наступаєм чотири дні.
- Зовсім «за вуха притягнуті» Борис і Гліб (у автора – Господнє слово).
- Навряд чи шаблі співають саме НІЖНІ пісні.
- Остання строфа зовсім «від’їхала» від оригіналу. Не можна нещасних тубільців вважати «супостатами», адже європейці (і з ними Гумільов) до Африки заявилися із загарбницькою метою, прикриваючись місіонерською місією, звісно.
Віталію, ось на цьому сайті http://www.poetryclub.com.ua/litorg.php є перелік (і адреси) майже всіх літературних студій в Україні. Я й сама опікуюся такою, щоправда – дитячою. У нас в Черкасах є літ.студія для дорослих, думаю, що і у Франківську є. Раджу Вам відвідувати таку. Спілкування з такими ж, що пишуть, дуже допомагає, навіть окрилює, самі знаєте, що істина народжується в суперечках.
Дерзайте!
З повагою, Наталя Горішна.
(А посилання на мій сайт залишіть, мені приємно).
Автор: Анна Лелека.
