| |
Сайт обмінюється банерами та текстовими посиланнями з усіма сайтами подібної тематики.
Мій банер для розміщення на інших сайтах:
Код для розміщення банера:
<!--BEGIN-->
<a target="_blank" href="http://gorishna.narod.ru"><img height="31" border="0" width="88" alt="сайт Наталії Горішної" src="http://gorishna.narod.ru/banerng.gif" /></a>
<!--END-->
МАйстерня СЛОва Тясмин
Сайт Черкаської обласної організації НСПУ
* * *
Сайт Черкаської бібліотеки для дітей
- Гурток "Пегасик"
- Гурток "Пегасик" на сайті ж."Дніпро"
* * *
Сайт Черкаської бібліотеки ім.В.Симоненка
- Письменники Черкащини
- Електронний каталог
* * *
Сайт Черкаської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Т.Шевченка
Конкретніше - = ТУТ =
ПИЛИП ЮРИК. ПОЕЗІЇ
(із сайту "ПИСЬМЕННИЦЬКИЙ ПОРТАЛ")
* * *
Я душу запалю, неначе свічку,
Поставлю у Святині на вівтар.
Дажбоже мій! На цій землі правічній
Хай буде віщим Орій-плугатар.
Від нього рід наш, український, звівся
Могутнім дубом серед сивих нив.
Його коріння - мудрість прадідівська,
А крона – світла молодість синів.
Ми - правнуки Сварога, внуки Дани,
Наш чистий прапор - з Сонця і Води.
Хай аж за море світло Оріяни
Пелазги-журавлі несуть завжди!
Тисячоліття рід козачий лічать,
Пісенно в небі виграє наш стяг.
Цвіти, мій краю, древній і величний,
Колиско людства, світу майбуття!
МАМИН ХЛІБ
Підкрадався нишком літній вечір,
Підбирав до темряви ключі…
Наша мама діставала з печі
Житні паляниці й калачі.
Веселіла батьківська світлиця,
Починала пам'яттю хмеліть:
У рум'яних, свіжих паляницях
Билися серця тисячоліть.
Мамин хліб - як вічний дух євшану -
І в черствому серці не згоря…
Десь рілля бринить під лемешами
Cтрунами сліпого кобзаря.
КОНОТОПСЬКА СЛАВА
Ніби хмара, стали раттю
Вої українські.
Огляда Виговський-батько
Многолюдне військо.
І відлунює долина
Біля Конотопу:
- Гей, ми вражу москалину
У болоті втопим!
На узліссі й на галявах
Шикувались вої,
Загукали: "Слава! Слава!"
І пішли до бою.
Вже не знайдуть москаленки
Прадідів могили -
Вражим трупом козаченьки
Річку загатили.
Пам’ятайте, шовінюки,
Вольфичі московські!
В бій, як треба, й праонуків
Поведе Виговський!
ДІАЛЕКТИ-ДІАМАНТИ
Україна заплітає в коси
Діалектів сонячні стрічки -
Молода весна і мудра осінь
Мовні прокладають стежечки.
Діалектів діаманти сяють,
Наче у ранкових небесах
Зорі, що обабіч обступають
Паралель Дніпра - Чумацький Шлях.
Вуйко й ґазда - в райдужних Карпатах,
Мольоко - в Полтаві золотій.
Наша мова і дзвінка, й багата,
І жалюча, як бджолиний рій.
Водоспадом гуркотить на Тисі,
Шепче осокою на Десні,
Нас віншує у ллянім Поліссі,
Ґратулює - у Галичині…
Я в подільську гуличку гузеньку,
Наче в давню казку, увійду,
З Січеслава кукургузу жменьку
В мовну скриню злотом покладу.
Повторю повсюди знову й знову:
Із найпотаємніших давен
Діалекти живлять нашу мову,
Як малі струмочки - Борисфен.
* * *
Черкащино! Ясна моя зоря!
Вкраїни факел і її Ти серце!
В Тобі відбилась пісня Кобзаря,
Як промінь сонця в чистому озерці.
Черкащино! О краю милий мій!
Ще чути дзенькіт скинутих кайданів,
Ще застилають лан пшеничний Твій
І чисте небо навісні тумани.
Та сни козацькі бачить Чигирин
І Сміла запліта свободу в коси.
А Симоненко - Твій великий син -
З могили голос витязя підносить.
У наші очі дивиться Василь,
У душі зазирає його совість
І промовляє:
"Волю не проспіть!
Шануйте пісню прадідів і мову!"
ДЖОХАРУ ДУДАЄВУ
Конає у нестямі лютий звір
І коляться кремлівські гострі вежі,
І вже тече потоками із гір
Чорнюща кров його в москвинські межі.
А ти живий, Джохаре, ти живий!
В усіх серцях, потоптаних Москвою.
Я вірю, що Чечню в останній бій
Твоя душа покличе за собою.
Уклін тобі низький, свята Чечня,
За український мирний, світлий ранок.
Перед народом соколиним я -
Не посоромлюсь - на коліна стану!
Мій Боже!
У наступному житті
(Благаю і молю Тебе всім серцем),
Якщо ж не українцем вже,
тоді
Мені дай народитися чеченцем!
ВИШНЯ
пані Надії Загрудній
Рубала баба Віра корінь вишні,
Сокиру окропляючи слізьми.
Здригалось деревце –
біленьке й пишне -
Гілками тріпотіло, мов крильми.
- Пробач мені, о бідна деревинко, -
Шептала бабця. - Вишенько, прости!
Бо ти, природи сонячна кровинко,
Могла б ще довго квітнути й рости.-
Легенькі пелюстки здувало вітром.
Не крапали вже сльози, а лились…
А на столі у хаті баби Віри
Лежав, мов камінь, податковий лист.
ОДА КАМ'ЯНІЙ БАБІ
Тисячолітня баба кам'яна
Сумує гірко на старій могилі.
Туманів синіх випила сповна,
Обличчя роси зморшками побили.
Вона синочка й мужа вигляда
З війни із персом Дарієм суворим.
Курган заслали тирса й лобода,
Тут виє вовк на місяць і на зорі.
Давно вже баба страх пережила -
У неї стріли, і списи влучали.
Казки шептала сива ковила.
Століття вигравали на цимбалах.
В очах її правічності жага,
А в серці - степу скитські передзвони.
Мені ця баба рідна й дорога,
Святіша, ніж хрести або ікони.
* * *
Кохання зазирнуло у вікно,
Осяяло промінням хату вбогу,
Сплело з кульбабок сонячний вінок,
Посіяло чебрець біля порога.
А потім усміхнулось і пішло.
Невже назавжди? О моя надіє!
Блакитні весни линуть над селом,
Акації про літню спеку мріють…
Коротке щастя. Мить було всього.
А хата, ніби золотом залита:
Його тремтіння і тепло його
Зосталися у ній навіки жити.
ОСІННІЙ ПОДАРУНОК
Дарує клен тобі чудове листя –
У маєві бурштиновім воно.
Біжать тумани над рікою низько,
Мережить жовтень золоте руно.
Відтріпотіли крила журавлині.
Свічею гасне сонце у степах.
І я готовий, мила моя, нині
Здолати лебедино срібний шлях.
На Хортиці вирує стигла осінь,
Антонівкою сонце майорить.
Чого, скажи-но, дід Славута просить?
Чи смутку, а чи щастя чисту мить?
А ти така ж, як триста років тому:
В очах-озерцях – ніжності блакить,
Забула про печалі і про втому.
І тільки листя в серці пломенить…
ГУМОР І САТИРА
АКТУАЛЬНА ПІСНЯ
Як тiльки сотник
хильне надмiру -
Сидить надутий,
неначе сич.
Крiзь сон i сльози
спiває щиро:
"Не пийте, хлопцi,
проп'єте Сiч".
БЛУДНИЙ СИН
Новина довкруж лунає:
"З невіддалених світів
Позашлюбний син Панами
В Україну прилетів!"
Тато радий, діти раді,
А дружина й поготів,
Гопака втина "Громада":
"Ой, нарешті ж прилетів!"
Тріумфують за кордоном
Від прекрасних перспектив:
Наших доларів мільйони
Їм на згадку залишив.
Не вагайтесь ні хвилини:
Це - біблейський блудний син.
В банк швейцарський Україну
Покладе до краплі він!
Ще проявиться личина:
Із тюряги - у "борці",
Словоблуддям Україну
Заведе на манівці.
Наш народ героїв любить...
Може статись прецедент:
Громадянин... Гваделупи -
Український Президент!
ТУРЕЦЬКА БОЧКА
Кажуть, у Царграді
З волі падишаха,
Крадія спіймавши,
Кликали народ,
Садовили в бочку
Злодія-невдаху,
Нечистот вливали
Аж по самий рот.
Діжку ту Стамбулом
Цілий день возили,
Нависав над нею
Лютий яничар,
Ятаган повітря
Різав що є сили:
Голову зануриш –
Буде на плечах.
_____
Не середньовіччя
Нині і закони
Створено гуманні.
Тільки ж сукин син
В бідного народу
Нахапав мільйони,
А його не в бочку
Садять, а…
в Кабмін!
БОМЖЕВЕ ЗАПРОШЕННЯ
Над контейнером нахилився бомж,
Розгрібає нове сміття.
І упоперек лає, і поздовж
Ось агітки знайшов, плакатики
(Передвиборні, крейдяні).
- Благодійнички! Депутатики!
Ваші пики такі нудні!
Обіцяв оцей ковбасу та хліб,
А отой - комунізм колись...
Обіцянками пообідали?
Дьогтю б ви були напились!
Роздавав оцей по "червончику"
Всім, хто "вірно" голосував,
А до влади дорвавсь - мільйончики
У Швейцарії заховав.
Ощасливили, братці, ви мене -
Ні роботи, ані житла.
І тепер я без роду й імені -
Влада рідна "допомогла".
Аферисти квартиру зцибрили
І законів на них нема.
Я хірург. У три шиї вигнали –
Скрізь корупція, мов чума.
Може, я вас також порадую -
Запрошу сюди на обід.
Приїжджайте всією Радою!
Постараюсь вгостить, як слід.
Позбираємо хліб на звалищах,
Поздаєм порожні пляшки,
Вип'єм так, щоби аж гикалося...
Я чекаю вас, мужики!
ЧАСТІВКИ
Ох ти яблучко моє, -
Всередині дірка.
Із Валерія прем'єр,
Як із баби дівка.
Ой у полі буряки,
Мов подільські баняки.
Самогонка з них така,
Що й кишечник обпіка.
У бухгалтера Мирона
На дубу сидить ворона.
Як ворона закує -
Він зарплату видає.
Радий тато, радий брат,
Бо у нас є депутат.
На трибуну як заліз -
Обіцяв нам комунізм.
А поїхав у столицю -
Ніби канув у водицю -
Вже три роки звідтіля
Навіть носа не явля.
Екстрасенс Данило Шпак
Лікував і СНІД, і рак.
Чи зцілив когось, коли?
Троє дуба вже дали.
ЗАМІСТЬ МЕТАЛУ
«По реке плывет топор
С города Чугуева.
Отчего же ты не тонешь,
Железяка чертова?»
Російська частівка
Линуть баржі по Дніпру,
Як у вирій гуси.
І везуть металобрухт
Туркам та індусам.
Линуть баржі - дим стовпом
І ревуть мотори.
Плаче наш металолом
(А його ж там - гори!).
Та ніхто не б'є в набат,
Все неситим - мало.
Турки ж скоро й шоколад
Випустять з металу...
Гендлювання - вищий клас!
Сипляться банкноти…
Та стоять цехи у нас,
Люди без роботи.
Президенте! Попливли
Баржі, ваша милість!
Краще б всі вони були
У Дніпрі втопились.
Внуки хоч могли б дістать...
А у баржу б нині -
Діловарів накучмать
Й вислать з України!
ІРОНІЧНЕ
Знаю я, що біля скроні
Крутиш пальцем.
Це – про мене.
Не накрав, мовляв,
Не вміє
Ні вертітися, ні жить.
Маєш рацію, соколе,
Не забруднював долоні
Хабарами
І ні в кого
З горла я не видирав.
Ти живи, тягни побільше
І, як кажуть, будь здоровий.
Не ханжа я,
Не учитель,
І тим більш – не мораліст.
Тільки приказку цікаву
Чув колись в Омельнику я
Від народного поета –
Від Івана Сухаря,
Що немає в домовини
Ні кишень,
Ані торбини.
Нахапав, але не візьмеш
Із собою на той світ.
Хоч ти хитрий,
Розумака –
Не поможуть злато й гроші.
І ніхто з нас Вельзевулу
Не підсуне хабара.
МЕТАМОРФОЗИ
Коли маленького Петруся
У дитсадок вiдводив татко:
- Подай менi, татуню, руцю, -
Просило, пхинькало малятко.
А як зiбравсь Петро "в науку"
(Вступати мав до iнституту),
Батьки йому шукали "руку",
Щоб легше сина проштовхнути.
Пiзнiш здобув Петро по блату
Тепленьке мiсце, добру плату -
Вiн угорi зумiв "придбати"
Високу лапу волохату.
А потiм Петя потихеньку
Набрався досвiду з лихвою -
Став для догiдливих "клiєнтiв"
Сам - волохатою рукою:
Одним - по службi влаштуваться,
Другим помiг придбать квартири.
Вони ж йому, немов циганцi,
Справненько руку "золотили".
Тепер же рiднi мають муку -
Доходить до плачу i крику -
Таку купити хочуть "руку",
Щоб строк дiстався невеликий...
ЧЕРГУВАННЯ
Ізсередини дверi замкненi,
Бо надворi вже нiч-туман.
Грають в дурника вмiло й завчено
Три сержанти i капiтан.
Цмулять весело мед-горiлочку:
Хто "дурний", тому не дають...
Туз б'є дамоньку - чути виляски,
А у головах - каламуть.
П'ють за спокiй наш, за здоров'ячко,
За пiдвищення зарплатнi.
Нiч тiкає геть сiрим вовчиком,
А попереду - вихiднi.
Чути з вулицi крики, стогони -
Забавляється хулiган,
Та не виткнуть носа зi схованки
Нi сержанти, нi капiтан.
Iз райвiддiлу аж до ранку - нi,
Бо украдуть ще, Боже збав!
Полк якби сюди бронетанковий,
Щоб дозорцiв охороняв...
"ДОЯР"
Їде пасiчник Назар
Возом спозарана:
Iз синочком на базар
Мед везуть гречаний.
Проїжджають пост ДАI.
Син:
- Чого це, тату,
Дядько вороних твоїх
Не став зупиняти?
Он поглянь - стає "ЛуАЗ",
Мотоцикл спинився -
Всiх гальмує, а на нас
I не подивився.
- I мене б вiн зупиняв, -
Каже батько сину, -
Так не видоїть з коня
Й крапельки бензину.
Та якби ото вiн знав,
Що медок везу я,
То й у нас би "провiряв"
Батога i збрую...
|
 |
